МУЗЕЙ СЕЛА РІВНЕ
План роботи шкільного музею
http://https://content.e-schools.info/rivne1952/library/План_роботи_музею_2021-2022н.р..doc
Шкільний музей - структурний підрозділ краєзнавчої роботи
Музей історії села Рівне діє більше сорока років. Створений він у 1967 році. Натхненником та організатором цієї справи була незабутня Аделя Василівна Муращенко, колишній директор Рівненської СШ, кавалер ордена Леніна.
Спочатку це була всього одна кімната у школі, а на початку 80-х років музей став функціонувати вже у 4-х залах нового приміщення. Експозиції було виконано на досить глибокому змістовному та естетичному рівні. Фонд музею нараховує більше 2600 експонатів. Упродовж свого існування музей дещо змінював і свою назву: спочатку це був Музей інтернаціональної дружби (історія дружби Генічеського р-ну та Махарадзевського р-ну Грузинської РСР, починалася саме з нашого села). Пізніше музей поповнювався новими матеріалами, експозиціями і виріс до більш високого рівня – Музей історії села Рівне. Цьому сприяло і те, що він став опорним центром у навчально-виховній роботі Рівненської ЗОШ. З самого початку створення музею і до сьогоднішнього дня, зв'язок школи і музею є нерозривним. Власне він діє лише на ентузіазмі вчителів та учнів, бо тільки завдяки вчительській краєзнавчо-пошуковій роботі колективу було зібрано і нині поповнюється музейний фонд. У свою чергу вчителі та учні школи користуються матеріалами музею при підготовці та проведенні уроків, виховних заходів, свят, що стали традиційними у нашій школі.
Зі свого боку музей проводить зустрічі з нашими нинішніми і колишніми односельчанами, ветеранами ВВВ та праці, людьми цікавих доль та учасниками чи очевидцями якихось історичних подій місцевого і державного значення.
У музеї проводяться «Уроки мужності і слави». Співпрацюємо з клубом «Ветеран», що діє при сільському Будинку культури. Традиційними стали різні тематичні виставки. Учні школи ведуть шефську роботу по догляду за Братським кладовищем на сільському цвинтарі (у роки ВВВ на території нашої сільської ради працювало три польових госпіталі), а на святкування Дня Перемоги 9 травня приїздять до нас рідні тих воїнів, що поховані тут. Пошукова робота у цьому напрямі продовжується і нині, бо розшукують могилки дорогих людей вже онуки і правнуки (особливо пішли до нас «запроси» після того, як стали розсекреченими і доступними в електронному варіанті матеріали Центрального архіву історії ВВВ та Радянської Армії у м. Подольську в Підмосков’ї).
Цікавою і традиційною для музею є така форма роботи як щорічні зустрічі випускників Рівненської ЗОШ. З усіх куточків України і близького зарубіжжя приїздять 30 квітня до своєї Alma-Mater її колишні вихованці. А в музеї зібрано про кожен випуск спеціальні альбоми «Соціальний портрет випуску <…> року», де зібрано матеріали за певною формою. На двох сторінках розгорнуто міні-експозицію – «соціальний портрет» кожного учня і фотографії з шкільної юності, студентської чи армійської пори, весільні, родинні. А поряд такі відомості – ПІБ, яке доручення виконував у класі, про яку професію мріяв, який учбовий заклад закінчив і який здобув фах, особливі відомості (родина, нагороди і т. п.), домашня адреса, телефон. Отже, маючи таку інформацію , кожен із тих, що через певну причину не змогли попасти на Вогник-зустріч має можливість довідатись про своїх однокласників через такі альбоми. Раніше у музеї була лише експозиція про Рівненську ЗОШ, а наразі вже йдеться про створення окремого музею історії школи (справа гальмується лише відсутністю фінансування).
При підготовці заходів з нагоди ювілеїв села, школи, лікарні, Будинку культури наші учні користуються фондами музею, збирають та систематизують новий матеріал і знову передають його до музею, або публікують їх у місцевій пресі. Пошуковці Рівненської ЗОШ активно беруть у районних, обласних та Всеукраїнських заходах. Та протягом останніх років вони стали переможцями обласного етапу Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Краса і біль України» за напрямком «Скривджена земля», тема роботи «Зниклі села» (керівник Цюпко О. М.). у 2007 р. вихованці краєзнавчого гуртка «Джерело» стали лауреатами Всеукраїнської краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» і були нагороджені Дипломом Міністерства освіти і науки України. Управління освіти і науки Херсонської облдержадміністрації та обласний центр туристсько-краєзнавчої творчості учнівської молоді відзначили дипломом вихованців гуртків «Азимут» та «Джерело» нашої школи як переможців обласного туру Всеукраїнської історико-географічної експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України» за номінацією «Нарис – опис населеного пункту», тема роботи «Рівне – столиці мого дитинства» (керівники Цюпко О. М., Клінко К. П.). Наша школа стала переможцем і районного етапу Всеукраїнської туристично-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» за роботу «Забуттю не підлягає» (07.02.2007 р.).
Та, безумовно, найцікавішою формою роботи нашого музею є гурток «Юний екскурсовод». З самого початку відкриття музею і до сьогодні учні нашої школи є не лише екскурсантами, але й екскурсоводами теж. Це найдієвіше виховна робота, бо учні класу раптом бачать своїх однокласників-екскурсоводів в дещо іншому ракурсі, ніж досі, виявляють до них більшу увагу і повагу. А самі екскурсоводи прилучаються практично до такої святої справи як пам'ять роду і народу, вони вже розуміють, що через історію долі однієї людини, родини чи села можна глибше пізнати історію свого народу, держави. Також формується у них через почуття любові і пошани до своєї малої батьківщини високі почуття патріота і громадянина. Кожного року йдуть у самостійне життя наші гуртківці-екскурсоводи. І нехай реалії сьогодення стали такими, що їх повела у найдальші куточки планети (Буенос-Айрес, Торонто, Нью-Йорк та ін.), та живе у їхніх серцях ота гірко-солодка, щемна «хвороба», що зветься ностальгією, а причиною її є любов до своєї землі, свого села, школи, родини. Який би фах вони не вибрали, де б не вчилися, але завжди з повагою говорять, що вони із Рівного, що вони вже були екскурсоводами у своєму сільському музеї. І тому, напевно, вони ніколи не проходять байдуже повз всесвітньовідомі історичні пам’ятники та музеї.
Якщо наші колишні випускники обирають сьогодні такі «непрестижні» професії як історик, чи знавець архівної і музейної справи (Кец Тетяна закінчила Харківський інститут культури за цим фахом), то, мабуть, у тому «винен» знову ж таки наш музей.
30 квітня 2009 року в день чергового Вогника-зустрічі випускників нашої школи знов «зустрічала» гостей на рідному порозі незабутня Аделя Василівна Муращенко, але вже в бронзі: відбулось відкриття меморіальної дошки з її барельєфом. Так вшанували 80-річчя від дня народження колишнього директора школи та засновника нашого музею. Її улюблене дітище – це продовження її справи у часі. Про музей та його першого керівника обласна телестудія «Скіфія» відзняла сюжет, що його змогли побачити мешканці усієї Херсонщини.
Ідуть екскурсії до музею: найменші наші земляки із дитсадка «Веселка» і ветерани села, їдуть щовесни й щоосені діти з різних шкіл району, приходять учні з НВК. А ще бувають гості з різних куточків України. І про це свідчать записи у книзі відгуків. Вони в захопленні, бо ж далеко не кожне село має свій музей.